Втрачені об’єкти архітектури маєтку Орловських

Маєток Орловських був закладений наприкінці XVIII ст., у 1788 р., польським шляхтичем Яном Онуфрієм Орловським.

 Збереглося багато описів маєтку, зокрема в Географічному Словнику Королівства Польського, в книгах Олександра Пшездецького, Антонія Урбанського, Романа Афтаназі тощо. Детально описано палац Орловських, який, до того ж, добре зберігся до нашого часу. Є також багато його зображень: картин, гравюр і фотографій середини ХІХ – початку ХХ ст.

Однак на території маєтку в процесі обстеження і розчищення парку було виявлено декілька об’єктів, котрі потребують дослідження саме археологічними методами.

Одним із таких є мисливський павільйон “Грецькі руїни”, що знаходився на піденно-східному схилі парку. Як ми знаємо з описів і фото, він був збудований на початку ХХ ст. останнім малієвецьким графом Ксаверієм Орловським, і його внутрішнє оздоблення завершене не було. Павільйон стояв на березі штучно зробленої водойми, викладеної тесаним каменем, що живилася від природного джерела. Після приходу радянської влади павільйон і обмурування водойми були розібрані на будівельні матеріали. За словами місцевих мешканців, вони пішли на будівництво міліції в Солобківцях.

На місці павільйону зараз стоїть сільська водокачка. З водойми в часи санаторію зробили фонтан “Лебеді”, від скульптурної композиції залишились арматура і уламки бетону.

Оскільки парк був занедбаний і заріс чагарниками, точне місце знаходження павільйону довгий час було не відомо. І лише коли волонтерськими толоками взялися чистити парк, науковий співробітник музею Леонід Юнь, котрий багато років працював у санаторії лікарем, зміг виявити перед водокачкою посеред струмка вузеньку смужку кам’яного фундаменту напівокруглої форми, довжиною близько трьох метрів, біля якої на землі розкидано уламки кам’яних блоків та архітектурних оздоблень. Нема сумнівів, що це саме фундамент мисливського павільйону.

На північний захід від павільйона Леонід Юнь виявив ще один фундамент будівлі, призначення і вік якої поки що не з’ясовані. Дослідження цієї будівлі ускладнене тим, що на ній виросло дерево, яке оплело каміння своїми коренями. Вдалося відкрити округле кам’яне мурування завширшки приблизно 1,5 м, яке нагадує колодязь, діаметром приблизно 1,9 м, висотою 30 см. Центральна частина забутована камінням. Позаду цього фундамента знаходиться пень дуже старого і великого дерева, що наштовхує на думку, що це могла бути альтанка під деревом. Народні перекази згадують також про напівміфічний підземний хід у парку, що вів до озера.

У цій же частині парку лежить перевернутий кам’яний постамент із вирізьбленою на ньому датою “1828”. За словаим Леоніда Антоновича, раніше на цьому постаменті знаходилась скульптура чоловіка з книгою, у якої давно була відбита голова. Скульптура на постаменті стояла на місці, де старожили пам’ятають могилу дитини Орловських, і ще у 80-х роках хтось невідомий за цією могилкою доглядав, висаджував на ній квіти. Однак кілька років тому чоловік із сусіднього села, ім’я якого відоме, приїхав автівкою і виклав скульптуру та намагався викрасти постамент, який врешті скинув зі схилу.

Зазначена могила – це, можливо, поховання сина Евеліни Орловської, в заміжжі Чацької (донька Адама Орловського і Ружі з Красіцьких, онучка засновника палацу Яна Онуфрія Орловського). Евеліна народилася у 1812 р., була віддана заміж на Олександра Чацького, представника знатного роду Чацьких, із Серебринець. Однак шлюб був невдалий, їхній маленький син скоро помер, а чоловік Евеліну покинув. Вона повернулась до батьків і більше заміж не виходила, а у 1849 р. загинула, впавши з коня. Місце дитячої могили, відколи звідти забрали пам’ятник, відоме лише приблизно.

Також в описах маєтку ми зустрічаємо згадування об’єктів, які до нашого часу не збереглися (наприклад, фігарні, манеж, інші господарські будівлі), і сліди яких ще належить відшукати.

Тож, хоча маєток не відноситься до давньої історії, однак він потребує досліджень археологічними методами, що дадуть змогу виявити і окреслити фундаменти втрачених будівель, за підйомним матеріалом з’ясувати їх призначення і датування, знайти історичні предмети, що поповнять музейну колекцію. Також для нас важливо знайти загублену могилу дитини, аби належним чином її впорядкувати.