Родина Орловських покинула свій маєток 1914 р., у зв’язку з початком подій Першої Світової війни на Поділлі.
1917 р. у російській імперії відбувся жовтневий переворот, внаслідок якого до влади прийшли більшовики. Шляхетські маєтки і палаци масово піддавалися грабункам і руйнуванню.
Малюнки очевидця революційних подій художника-баталіста І.Володимирова
1921 р. пограбований палац Орловських було націоналізовано. Наприкінці 1923 р. в Маліївці прибув лікар Михайло Селецький для організації лікарні. Йому вдалось через вище керівництво у Харкові змусити припинити руйнування палацового комплексу місцевою владою, яка вже встигла знищити мисливський павільйон “Грецькі руїни”, оранжереї та деякі господарські будівлі. Сам палац стояв уже без дверей та без вікон. Незважаючи на це, Михайло Селецький зміг створити на базі маєтку лікарню.
Відтоді впродовж 100 років саме медичні установи були незмінними хранителями маєтку Орловських.
У 1936 р. в палаці було відкрито дитячий санаторій з лікування туберкульозу кістор, а лікарню перевели у інше відремонтоване приміщення на цій же території.
Під час війни, в 1944-1945 рр., в палаці знову розміщувалась лікарня та воєнний госпіталь, а з 8 грудня 1945 р. відновив свою роботу Малієвецький дитячий санаторій “Світанок”, але як заклад, що лікував захворювання легень. Очолив санаторій Станіслав Кшановський.
Колектив санаторію “Світанок” з головним лікарем Станіславом Кшановським перед палацом та перед брамою саду
Олександра Соколова (зліва) – головна лікарка, котра неймовірними зусиллями зупинила руйнування паркового водоспаду вапняковим кар’єром, а також власним коштом замінила трубу, що подає воду на водоспад (фото кінця 60-х рр.)
Персонал санаторію доглядав не лише за дітьми, а й за територією палацу і парком.
Дівчата займаються хореографією у бальній залі палацу, а хлопці демонструють акробатичну піраміду на палацовому подвір’ї.
Дозвілля в санаторії було різноманітним: від догляду за птахами в “живому куточку” – і до цілого духового оркестру.
Агітація і пропаганда супроводжували мешканців села і вихованців санаторію на кожному кроці: агітпункт, “піонерська кімната”, “червоний куточок” – обов’язкові атрибути кожного радянського закладу.
Суботник у малієвецькому парку.
